Порівняльний аналіз підходів до оцінки антропогенного впливу на ландшафти.
Географи намагаються проникнути в механізм техногенних порушень
геосистем і встановити його географічні закономірності. Але в судженнях з
щодо цих проблем багато спірного і невирішеного.
Багато теоретиків фізичної географії (А.Г. Ісаченко, Б.В. Виноградов,
М.Д. Гродзинський, В.М. Пащенко, С.В. Міхелі) притримуються поглядів
про провідну роль природної основи та природничих закономірностей в
створенні та функціонуванні сучасних ландшафтів, навіть сильно зміфнених
антропогенним впливом.
Розглянемо зазначений натуралістичний (природничий) підхід до аналізу
сучасних ландшафтів детальніше. До цих пір не повністю подолані пафос
«перетворення природи» і зневажливого відношення до об’єктивних законів.
Зустрічаються безпідставні твердження, ніби антропогенна діяльність за
своїми масштабами вже зрівнялась з природними процесами, а в ряді
випадків навіть перевищила їх. А звідси випливає, що тепер географічна
оболонка набула «природно–суспільного характеру» і природні системи
стали функціонувати і розвиватися за суспільними законами.
У цих твердженнях багато помилкових суджень. Перш за все тут
перебільшена роль техногенного «внеску» в природні процеси. Зазначимо
лише, що на техногенну складову припадає приблизно 1% природного
глобального вологообміну, а щодо інших процесів, то там відповідна
частина ще менша. Наприклад величина техногенного тепла, що надходить в
географічну оболонку, становить тисячні частки відсотку по відношенню до
надходження сонячного тепла. Звичайно ці цифри не дають підстав для
самовпевненості, оскільки в майбутньому вони можуть зрости, а зараз в
окремих локальних ситуаціях наближаються до критичного значення.